Древнє кладовище у Володимирі-Волинському – під загрозою зруйнування. Унікальне Лодомирське кладовище зможе проіснувати найбільше ще п’ять років. Оскільки некрополь не має жодного офіційного статусу, держава не виділяє коштів бодай на те, аби мінімізувати природні чинники руйнації,. Цьому кладовищу щонайменше 250 років. Тут спочивають українські, польські , німецькі і російські, австрійські і білоруські родини. Це не просто напівзруйнованих або й зрівняних із землею склепах і монументах, а й сторінки європейської історії, науки та культури. Майже поряд – поховання вояків УПА, Армії Крайової, православного та католицького духовенства, солдатів радянської і царської армії. «Ще десять років тому краєзнавці висловлювалися про обов’язкову музеїфікацію Лодомирського кладовища і надання йому статусу історичної пам’ятки, – розповідає директор Володимир-Волинського історичного музею Володимир Стемковський. – Але для цього треба чимало документів, відповідно – коштів… Окрім львівського Личаківського кладовища, на Західній Україні такі цвинтарі частково збереглися у Бродах, Нестерові й Жовкві. У Володимирі маємо таку собі Личаківку в мініатюрі, яку поки можна врятувати». «Ми намагаємося зберегти Лодомирське кладовище як історичну пам’ятку. Я колись кричала: дайте якісь копійки! Мені відповідали, що це кладовище не має жодного офіційного статусу. Тому сама з віником ходжу – прибираю, покосити – покошу, доріжку прогорну», – розповіла директор КП «Ритуал» Ганна Вавринюк.